БОЛІТИ.
У сучасній літературній мові дієсловоболітив значенні «мати якусь хворобу» майже зовсім витіснене дієсловамихворіти,нездужати, рідше —слабувати. Наведений у «Словарі української мови» Б. Грінченка (т. І, с. 84) приклад вживання словаболітив значенні «хворіти» тепер сприймається як застарілий: «Хорітимеш,болітимеш, смерті бажатимеш». Порівн. ще у Панаса Мирного: «— А ви, паничу, ще довго будетеболіти? — спитав він Петруся, що підвівся і сидів на постелі»; у Марка Вовчка: «Перед смертю говорила: — Може, коли побачиш Катрю мою, може, буде нездужати,боліти, — послужи їй, серце, не покинь».
Дієсловоболітив літературній мові найчастіше вживається для передачі відчуття фізичного болю в якійсь частині тіла. «— Що з тобою, моя доненько, сталося? Чи в тебе щоболить? — питає мати».(Г.Квітка-Основ'яненко.)
У переносному значенніболітивживається для передачі вболівання, хвилювання за когось, щось. Семантично воно відповідає словосполученнює(було,буде)боляче. «Він знав: про що б не почав мову, всеїйболітиме,бо все так чи інакше буде стосуватися Юрія…»(О.Гончар.)
На початку століття це дієслово керувало трьома відмінками: родовим, давальним і знахідним. Ось кілька прикладів із творів М. Коцюбинського: «…В конторі хаос, од якого головаболитьумене»; «…Їсти так хочу… Такменіживітболить»; «Великий рак вчепився йому в палець… А Тарасик аж скаче, такйогоболить»; «Однак серцемененеболитьі почуваю себе добре»; у С. Руданського:«Болитьменеголовонька».
В останні десятиріччя усталилися конструкції, де це слово в першому значенні (відчуття фізичного болю) відповідає на питання у к о г о? —уменеболитьголова. Ця зміна у слововживанні зафіксована в «Словнику української мови» (т. І, с. 214): «у к о г о,рідшек о м у,розм.,рідкоу к о г о,такожбездодатка»; в «Українсько-російському словнику» (т. І, с. 79): «у м е н е(режем е н і,редк. м е н е)». Порівн. у «Словарі української мови» Б. Грінченка (т. І, с. 84) приклади з «Люборацьких» А. Свидницького:«Щосьмененогиболять»;«Таткаочіболять».
Таким чином, у сучасній мові, крім найпоширенішої форми з родовим відмінком («Щовтебеболить?»), можлива й форма з давальним («Щотобіболить?»). «Знати,болілойому, бо руку до грудей тиснув, і обличчя з болем».(А.Головко.)«Я квітку не можу зірвати, боїй, як людині,болить».(В.Сосюра.)«Йомуболитьбік від контузії».(Ю.Яновський.)
У переносному значенніболітив сучасній мові найчастіше вживається у формі«болить+ особовий займенник (або іменник) у давальному відмінку» —йомуболить,меніболить,матеріболить. «Мабуть, думаєте, щоменіценеболить?»(О.Гончар.)
Боліють(вболівають)з а к о г о? («В кожній бригаді знають, що Зоя«боліє»заних, що вона радіє їхнім успіхам» —О.Гончар.), з а щ о? («Він безумовно своя людина, щоболієзароботузаводу» —В.Собко.)Коли вболівання або хвилювання дуже глибоке, аж до скорботи (здебільшого за втраченим або минулим), вживається формаболіти(вболівати)з а к и м? з а ч и м? («Дівчинаболіє(вболіває)зазагиблимнареченим»; «Пенсіонерболіє(вболіває)заколишньоюроботою»).
Боліють(вболівають)такожсерцем,душею. З останніми лексемами дієсловоболітивживається (як і при позначенні фізичного болю) ще й з іменником, субстантивованим словом чи займенником у родовому відмінку з прийменникому; переносність змісту встановлюється з контексту: «Як хороше, як весело на білім світі жить… Чого жуменесерденькоі мліє, іболить?»(Л.Глібов.)«Боліловнеїсерцедивитись, як її Романко ходить до школи, чути, як він гордує рідною мовою, відбивається від хліборобства».(М.Коцюбинський.)Відповідна переносність значення може сприйматись і тоді, коли в речення зіболить».(В.Земляк.)
Отже, коли йдеться про біль фізичний, треба говоритиуменеболить(менш вживаною є формаменіболить); коли йдеться про біль у переносному значенні, слід говоритименіболитьза(явболіваюза).
В останньому значенні письменники-класики XIX — початку XX ст. вживали й формумене(його)болить(див. «Українсько-російський словник», т. І, с. 79). Порівн. ще в М. Коцюбинського: «Але та зневага до найкращого її почуттяболілаРаїсу»; у Лесі Українки: «Руфін. …Менеболить, що Римом зватись може така потвора…» В сучасній мові ця конструкція трапляється рідко і звучить як архаїчна.