АВТОР, АВТОРКА.
Того, хто створює якийсь науковий, літературний, музичний твір, проект, винахід, називаютьавторомцього твору, винаходу. «…Яблуні, верби, клуня, горшки на тину, старий в'яз — всі речі стали незнайомими, набравши нічного вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям. Так звичайні слова, сполучені волеюавторав урочисті ряди, обертаються часом в поеми, сповнені нового, хвилюючого змісту».(О.Довженко.)
Більшість назв жінок за професією, заняттям, становищем у суспільстві утворюється додаванням певного суфікса до того самого кореня, що й відповідні чоловічі назви. Наприклад:фрезерувальник—фрезерувальниця,вчитель—вчителькаі т. ін. Проте є ряд відхилень від цього положення. Деякі назви професій і звання існують лише у формі чоловічого роду:токар,слюсар,адвокат,інженер,доктор,доцент,монтер. Інші існують тільки у формі жіночого роду:праля,покоївка.Кравчиха— це і жінка, яка шиє вбрання, і — друге значення — дружинакравця. Затешвачкашиє не взуття, якшвець, а плаття або білизну; дружинашевця— нешвачка, ашевчиха.Білетерша— не обов'язково дружинабілетера, насамперед це назва особи жіночої статі, що займає посадубілетера.
Словорахівникозначає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця— не жінка-рахівник, а приладдя для лічби). Порівн.: «Іноді він озирався на спритних друкарок тарахівників, що так вільно тримали себе на очах в комісії, або на не в міру дисциплінованого писаря-діловода».(ІванЛе.)
Серед слів іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі:хірург,режисер,терапевт,декан. І довідатися, що мова йде саме про жінку, можна з контексту (вживання імені й прізвища, дієслова в минулому часі, наприклад: «КонструкторНіна Кузьминська закінчила проект»). Але від деяких слів чоловічого роду існують і досить поширені утворення жіночого роду:автор—авторка,дипломант—дипломантка,дисертант—дисертантка. «Ніби якусь магічну силу має ця жінка, що примушує бачити небачене, розуміти найпотаємніше. Той, хто побував на виставці її рушників, захоплювався. І коли слухав розповідьавторки, теж захоплювався».(Зжурналу.)
Проте слід пам'ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер, і коли йдеться про офіційну назву звання, посаду або про ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба вживати відповідне слово в чоловічому роді. Наприклад: «Учора ми познайомилися з молодоюпрофесоркоюКиївського медичного університету Іриною Шульженко». Але: «Якпрофесор(а не якпрофесорка)ікерівник(а некерівниця)кафедри вона проводить величезну наукову роботу».
У рецензії, наприклад, може бути написано: «Авторкадобре вивчила фактичний матеріал», але «Якавтор(а не якавторка)книжки вона мала б з більшою відповідальністю поставитися до вивчення історичних джерел». «Зінаїда Тулуб починала свій творчий шлях як поетеса. Говорячи про її вірші, М. Ушаков відзначає тонкий смакавторки, точність і вагомість слова».(Згазети.)«І знову Ніна відчула ніяковість від того, що її назвалиавтором».(О.Донченко.)
У певному контексті вживання словаавторка, а неавторпередбачає обмежений колом жіноцтва масштаб твердження. Наприклад: «Марія Познанська — одна з популярнихавтороквіршів для дітей». Це означає, що вона одна з популярних поетес, які пишуть для дітей. Коли б хотіли підкреслити, що вона одна з найпопулярніших серед усіхавторів(і чоловіків, і жінок), що пишуть вірші для дітей, слід було б вжити словоавтор, а неавторка.
Між іншим, усе це стосується не тільки слів, запозичених з інших мов, а й питомих українських. «Моя знайома —викладачкатехнікуму». «Моя знайома працює лише кілька років, але вже набула досвідувикладача(а невикладачки). «Моя знайома — одна з найкращихвикладачок(абовикладачів— залежно від думки, яку хочуть висловити) технікуму».
Порівн. також: «Цього року Марії Іванівні присвоєно почесне званнязаслуженоговчителяшколи України, вонавідмінникнародної освіти» (тобто нагороджена значком «Відмінник народної освіти»). Але: «Молодавчительказакінчує інститут заочно. Вонавідмінницянавчання». «Творчість видатногомайстраживопису,народногохудожникаУкраїни Тетяни Нилівни Яблонської відома далеко за межами нашої країни».
Ще один приклад: майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона іменується офіційно — за штатним розписом, у наказах. Але в побутовій, неофіційній мові здебільшого вживають словосекретарка: «зайшласекретарка», «спитайте усекретарки» і т. ін. Проте, якщо словосекретарозначає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, — воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її займає жінка: «Говорив з ученимсекретарем(а не з ученоюсекретаркою)інституту Раїсою Федченко». «Звернувся досекретаряПравління (а не досекретаркиПравління) Петренкової».
Отже, зваживши на застереження, варто широко вживати такі утворення жіночого роду іменників, якавторка,бібліотекарка,лікарка,директорка,кондукторка,касирка.